апофеоз
АПОФЕОЗ, у, ч. 1. В античних греків і римлян - культ обожнювання якої-небудь видатної особи.
2. книжн. Звеличування якої-небудь особи, події, явища. Тота ціла картина оприського курища, так чудно і артистично змальована Шашкевичем в "Олені", чи ж не виходить вона на апофеоз того єдиного протесту проти неволі, який тоді був можливий для народу? (Фр., XVI, 1955, 39); Такого полум'яного культу материнства [як у Т. Шевченка], такого апофеозу жіночого кохання і жіночої муки не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу (Рильський, III, 1956, 245).
3. театр. Урочиста сцена в кінці спектаклю або концерту, в якій прославляється народ, герой, подія і т. ін. Ще після одного відступу й наступу з'явилася й шоста дія. На цей раз то був апофеоз (Смолич, Театр.., 1940, 68).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | апофеоз | апофеози |
Родовий | апофеозу | апофеозів |
Давальний | апофеозові, апофеозу | апофеозам |
Знахідний | апофеоз | апофеози |
Орудний | апофеозом | апофеозами |
Місцевий | на/у апофеозі | на/у апофеозах |
Кличний | апофеозе | апофеози |