архітектоніка
АРХІТЕКТОНІКА, и, ж. 1. архт. Гармонійне сполучення частин у єдине ціле; // мист., літ. Розмірність художнього твору; побудова. Він [Панас Мирний] домагався психологічної правдивості, стрункої архітектоніки твору, взаємозумовленості дії персонажів, чистоти і народності мови (Іст. укр. літ., І, 1954, 389).
2. геол. Загальна картина геологічної будови земної кори або її частини.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | архітектоніка | архітектоніки |
Родовий | архітектоніки | архітектонік |
Давальний | архітектоніці | архітектонікам |
Знахідний | архітектоніку | архітектоніки |
Орудний | архітектонікою | архітектоніками |
Місцевий | на/у архітектоніці | на/у архітектоніках |
Кличний | архітектоніко | архітектоніки |