атакувати
АТАКУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., перех. 1. Навально наступати на ворога. Підполковник Давидов, діючи в тилу французів, атакував і розбив охорону транспорту з набоями гарматними (Кочура, Зол. грамота, 1960, 334); Командувач видає наказа до негайного виконання: атакувати в лоб Турецький вал (Ю. Янов., II, 1958, 238).
2. перен. Спрямовувати свої дії проти кого-небудь або на досягнення якої-небудь мети. Він глянув на викопані ямки, на школярів, які вже атакували з заступами горба (Донч., VI, 1957, 374); Зоя одразу атакувала Катрю десятками запитань (Рибак, Час.., 1960, 469).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | атакую | атакуємо |
2 особа | атакуєш | атакуєте |
3 особа | атакує | атакують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | атакуватиму | атакуватимемо |
2 особа | атакуватимеш | атакуватимете |
3 особа | атакуватиме | атакуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | атакував | атакували |
Жіночий рід | атакувала | |
Середній рід | атакувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | атакуймо | |
2 особа | атакуй | атакуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | атакуючи | |
Минулий час | атакувавши |