атараксія
АТАРАКСІЯ, -ї, ж. 1. Стан душевного спокою та незворушності, до якого, на думку деяких давньогрецьких філософів, повинен прагнути мудрець і яке досягається за рахунок відмови розмірковувати над метафізичними питаннями (про Бога, смерть, суспільство) і висловлювати які-небудь судження про них; при цьому, як вважалося, відбувається переорієнтація людини на сприйняття кожного моменту життя у всій його повноті і знаходження істинної радості в ньому; шлях до атараксії, як вважали Демокрит, Епікур, Лукрецій, лежить через пізнання світу, звільнення від страху; скептики вчили, що атараксія досягається утриманням від бінарних оцінних суджень (наприклад: « добрий – злий», «гарний – потворний») і відмовою від ствердження абсолютної і універсальної істинності чого-небудь (істина завжди є істина «для когось» і «колись», судження не може бути вірним завжди і для кожного); стоїки розвивали вчення про апатію як байдужість до того, що відбувається, до радості і горя. 2. псих. У психології –— стан повної відсутності страху (як правило після пережитого емоційного стресу).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | атараксія | атараксії |
Родовий | атараксії | атараксій |
Давальний | атараксії | атараксіям |
Знахідний | атараксію | атараксії |
Орудний | атараксією | атараксіями |
Місцевий | на/у атараксії | на/у атараксіях |
Кличний | атараксіє | атараксії |