атестація
АТЕСТАЦІЯ, ї, ж. 1. тільки одн. Дія за знач. атестувати. Перечислено [в інструкції] вимоги до кандидатів на атестованих керівників курсів та порядок їх атестації (Еллан, II, 1958, 286).
2. Характеристика фахових знань та ділових якостей службовця; відзив, висновок про кого-,що-небудь. - Степан у нас - молодець! - похвалив замполіт емтеесівського кур'єра.. Така атестація цілком влаштовувала Степанка (Збан., Переджнив'я, 1955, 320).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | атестація | атестації |
Родовий | атестації | атестацій |
Давальний | атестації | атестаціям |
Знахідний | атестацію | атестації |
Орудний | атестацією | атестаціями |
Місцевий | на/у атестації | на/у атестаціях |
Кличний | атестаціє | атестації |