ауспіції
АУСПІЦІЇ, -ій, мн. 1. Ворожіння, намагання визначити майбутнє, які відомі ще у дотрипільських культурах. // У давніх римлян – ворожіння авгурів на основі спостережень за польотом та криком птахів, за дзьобанням зерна (коли птах весело дзьобав зерно – на щастя; цей вид ворожби практикувався здебільшого на війні, і тому часто військо супроводжував годувальник з фургоном курей), за поведінкою чотириногих тварин, за небесними явищами, за будь-якими незвичайними подіями; ворожіння за діями неба (блискавок, грому, хмар) вважалися важливішими; інші (за поведінкою птахів та ін.) – другорядними; у Римі для проведення ауспіцій існували постійні місця. 2. перен. Види на майбутнє, передвісники, прикмети.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ауспіції | |
Родовий | ауспіцій | |
Давальний | ауспіціям | |
Знахідний | ауспіції | |
Орудний | ауспіціями | |
Місцевий | на/у ауспіціях | |
Кличний | ауспіції |