бабій
БАБІЙ, я, ч. , розм. 1. Той, хто дуже упадає за жінками; залицяльник, зальотник. - Товариша проміняв на бабу... Ех ти, бабій! (Вас., І, 1959, 157); Нечипора знали у війську як доброго й щасливого бабія (Ле, Україна, 1940, 71).
2. Про нерішучого, розніженого чоловіка. Співай про бої, співай про січу. Коли ти справжній кобзар, а не бабій (Мирний, V, 1955, 77).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бабій | бабії |
Родовий | бабія | бабіїв |
Давальний | бабієві, бабію | бабіям |
Знахідний | бабія | бабіїв |
Орудний | бабієм | бабіями |
Місцевий | на/у бабії | на/у бабіях |
Кличний | бабію | бабії |
бабіти
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бабію | бабіємо |
2 особа | бабієш | бабієте |
3 особа | бабіє | бабіють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бабітиму | бабітимемо |
2 особа | бабітимеш | бабітимете |
3 особа | бабітиме | бабітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | бабів | бабіли |
Жіночий рід | бабіла | |
Середній рід | бабіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бабіймо | |
2 особа | бабій | бабійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | бабіючи | |
Минулий час | бабівши |