багач
БАГАЧ, а, ч. Той, хто має багатство (в 1 знач.); багата людина, багатій; протилежне бідняк. Попадавсь їм багач у руки - вони його оббирали, попадався вбогий - вони його наділяли (Вовчок, І, 1955, 358); - Бачив я: Багач в дворі препишнім проживає У злоті, сріблі, розкоші (Фр., XIII, 1954, 32); Всяк знає, як багач дбає: не своїм горбом, а чужим трудом (Укр.. присл..,1955,4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | багач | багачі |
Родовий | багача | багачів |
Давальний | багачеві, багачу | багачам |
Знахідний | багача | багачів |
Орудний | багачем | багачами |
Місцевий | на/у багачі, багачу, багачеві | на/у багачах |
Кличний | багачу | багачі |