байдак
БАЙДАК, а, ч. 1. заст. Великий човен, яким плавали по річках і морю. Ой заграй, заграй, синесеньке море, Та під тими байдаками. Що пливуть козаки (Шевч., І, 1951, 199); - Без голоти теж не проживеш, - заговорив він примирливо. - ..Хто дуби та байдаки ганятиме Дніпром? (Тулуб, Людолови, І, 1957, 58); Січ мала свій флот з човнів, які звалися чайками, або байдаками (Іст. УРСР, І, 1953, 165).
2. діал. Те саме, що байда 2. Дід.. бив сокирою байдаки й стругав ложкц (Ю. Янов., Мир, 1956, 190).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | байдак | байдаки |
Родовий | байдака | байдаків |
Давальний | байдаку, байдакові | байдакам |
Знахідний | байдак | байдаки |
Орудний | байдаком | байдаками |
Місцевий | на/у байдаку | на/у байдаках |
Кличний | байдаче | байдаки |