бакай
БАКАЙ, я, ч., діал. 1. Вибій з водою, калюжа на дорозі; баюра. Їдуть наші молодцями, Навмання, скрізь манівцями; Бакаї.. Їм ніпочім (Манж., Тв., 1955, 168); А деякі шофери то й самі норовили грюкнути машиною в бакай коло своєї хати чи біля воріт куми (Кучер, Трудна любов, 1960, 60).
2. Глибока яма в річці, ставку. Вона [річечка] повиривала на своєму шляху глибокі темні бакаї, і в них, виставляючи круглі, як веретена, спини, плавала форель (Загреб., Європа 45, 1959, 98).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бакай | бакаї |
Родовий | бакая | бакаїв |
Давальний | бакаєві, бакаю | бакаям |
Знахідний | бакай | бакаї |
Орудний | бакаєм | бакаями |
Місцевий | на/у бакаї | на/у бакаях |
Кличний | бакаю | бакаї |