басма
БАСМА, -и, ж. 1. Особлива платівка, що її видавали в 13 – 15 ст. татаро-монгольські хани як вірчу грамоту. 2. Тонкі металеві (здебільшого срібні) або шкіряні листи з тисненими візерунками; у давньоруському мистецтві басма використовувалася для прикрашання ікон, кіотів і тіла іконостаса; особливо широко басменні оклади були поширені в іконописі наприкінці XIV–XVI ст.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | басма | басми |
Родовий | басми | басм |
Давальний | басмі | басмам |
Знахідний | басму | басми |
Орудний | басмою | басмами |
Місцевий | на/у басмі | на/у басмах |
Кличний | басмо | басми |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | басма | басми |
Родовий | басми | басм |
Давальний | басмі | басмам |
Знахідний | басму | басми |
Орудний | басмою | басмами |
Місцевий | на/у басмі | на/у басмах |
Кличний | басмо | басми |