безбоязний
БЕЗБОЯЗНИЙ, а, е. Який не боїться небезпеки; сміливий, хоробрий, відважний. Князь Ярема метнув своїми зеленуватими очима на приведеного Богуна і мимоволі довго милувався цим безбоязним, відважним козаком (Кач., Вибр., 1953, 10); // Який відзначається безстрашністю. Вся молодіж любила Максима за його вдачу, за веселий, безбоязний норов (Мирний, II, 1954, 113).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безбоязний | безбоязна | безбоязне | безбоязні |
Родовий | безбоязного | безбоязної | безбоязного | безбоязних |
Давальний | безбоязному | безбоязній | безбоязному | безбоязним |
Знахідний | безбоязний, безбоязного | безбоязну | безбоязне | безбоязні, безбоязних |
Орудний | безбоязним | безбоязною | безбоязним | безбоязними |
Місцевий | на/у безбоязному, безбоязнім | на/у безбоязній | на/у безбоязному, безбоязнім | на/у безбоязних |