безбоязно
БЕЗБОЯЗНО. Присл. до безбоязний. Треба вміти визнати зло безбоязно, щоб твердіше повести боротьбу з ним.. (Ленін, 32, 1951, 320); Долі позаду ти більше не жди. Через безодню безбоязно йди (Щог., Поезії, 1958, 429); Досвітчана мати Жалійка безбоязно, прихильно поставилася до тих розмов (Горд., І, 1959, 156).