безвладний
БЕЗВЛАДНИЙ, а, е. Який не має сил, можливості діяти; безсилий, безпомічний Вона стояла німа, без тями, важко дишучи, безвладна, немов розбита (Фр., VII, 1951, 124); Секретар зустрів цю заяву трохи незрозумілим чи недовірливим поглядом, але, будучи безвладним заперечити своєму начальникові, зібрав миттю папери, уклонився і пішов собі геть (Епік, Тв., 1958, 117).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безвладний | безвладна | безвладне | безвладні |
Родовий | безвладного | безвладної | безвладного | безвладних |
Давальний | безвладному | безвладній | безвладному | безвладним |
Знахідний | безвладний, безвладного | безвладну | безвладне | безвладні, безвладних |
Орудний | безвладним | безвладною | безвладним | безвладними |
Місцевий | на/у безвладному, безвладнім | на/у безвладній | на/у безвладному, безвладнім | на/у безвладних |