безвідмовний
БЕЗВІДМОВНИЙ, БЕЗОДМОВНИЙ, а, е, рідко. 1. Який, не відмовляючись, робить, виконує що-небудь. Безвідмовні і меткі підручні. Що ти сам їх з року в рік ростив, - У варінні стали кращі учні (Шер., Дружбою.., 1954, 25).
2. Який, не відповідаючи, мовчки слухає те, що йому говорять; мовчазний. Пожвавлювала його лише розмова з Ганною, чи, вірніш, його розповіді безвідмовній, уважній слухачці про себе (Коз., Сальвія, 1959, 83).
3. спец. Який працює без перебоїв. Трактор цей був гусеничний, рідної марки, дужий, зграбний, солідний, безвідмовний і доброго характеру (Ю. Янов., II, 1954, 134).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безвідмовний | безвідмовна | безвідмовне | безвідмовні |
Родовий | безвідмовного | безвідмовної | безвідмовного | безвідмовних |
Давальний | безвідмовному | безвідмовній | безвідмовному | безвідмовним |
Знахідний | безвідмовний, безвідмовного | безвідмовну | безвідмовне | безвідмовні, безвідмовних |
Орудний | безвідмовним | безвідмовною | безвідмовним | безвідмовними |
Місцевий | на/у безвідмовному, безвідмовнім | на/у безвідмовній | на/у безвідмовному, безвідмовнім | на/у безвідмовних |