безвідрадний
БЕЗВІДРАДНИЙ, БЕЗОДРАДНИЙ, а, е. Який не має, не дає радості; тяжкий, похмурий. Він не знав, що моє положення таке безвідрадне, що моє одруження таке невідповідне (Коб., І, 1956, 171); Через кілька хвилин Горицвіт не тільки знав про бій, а вже й бачив у думках його безвідрадний кінець (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 206).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безвідрадний | безвідрадна | безвідрадне | безвідрадні |
Родовий | безвідрадного | безвідрадної | безвідрадного | безвідрадних |
Давальний | безвідрадному | безвідрадній | безвідрадному | безвідрадним |
Знахідний | безвідрадний, безвідрадного | безвідрадну | безвідрадне | безвідрадні, безвідрадних |
Орудний | безвідрадним | безвідрадною | безвідрадним | безвідрадними |
Місцевий | на/у безвідрадному, безвідраднім | на/у безвідрадній | на/у безвідрадному, безвідраднім | на/у безвідрадних |