безвічний
БЕЗВІЧНИЙ, а, е, рідко. Який не перестає існувати; вічний, довічний. А тим часом Твої [місяця] сестри - зорі. Безвічнії, попід небом Попливуть, засяють (Шевч., II, 1953, 372); У віршах періоду заслання Шевченко оспівує Україну, але не безвічну, не абстрактну, а "безталанну", "убогу", яка віками стогнала під ярмом визискувачів (Іст. укр. літ., І, 1954, 249).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безвічний | безвічна | безвічне | безвічні |
Родовий | безвічного | безвічної | безвічного | безвічних |
Давальний | безвічному | безвічній | безвічному | безвічним |
Знахідний | безвічний, безвічного | безвічну | безвічне | безвічні, безвічних |
Орудний | безвічним | безвічною | безвічним | безвічними |
Місцевий | на/у безвічному, безвічнім | на/у безвічній | на/у безвічному, безвічнім | на/у безвічних |