бездольний
БЕЗДОЛЬНИЙ, діал. БЕЗДІЛЬНИЙ, а, е. Який не має долі, талану в житті; безталанний, нещасний. Найгірше тим, що марно світом нудять у полоні, як отой бездольний лицар (Л. Укр., І, 1951, 395); Царював він, воював, Люд бездольний грабував (Перв., Райдуга.., 1960, 108);* Образно. Я не літав в надзоряні країни, А все державсь бездольної землі (Граб., І, 1959, 595).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | бездольний | бездольна | бездольне | бездольні |
Родовий | бездольного | бездольної | бездольного | бездольних |
Давальний | бездольному | бездольній | бездольному | бездольним |
Знахідний | бездольний, бездольного | бездольну | бездольне | бездольні, бездольних |
Орудний | бездольним | бездольною | бездольним | бездольними |
Місцевий | на/у бездольному, бездольнім | на/у бездольній | на/у бездольному, бездольнім | на/у бездольних |