бездільний
БЕЗДІЛЬНИЙ1 а, е. 1. Який не хоче або не має потреби працювати. Та ще ж він шличок іздіймає, До Хведора до бездільного та безрідного словами промовляє (Думи.., 1941, 65).
2. Не зайнятий роботою; бездіяльний, пасивний. [Руфін:] Уперше зрозумів я, що як то тяжко, склавши руки, ждати, чи вернеться одважний друг додому.. Мов ганьба, так гнітить оця тривога бездільна і безсила!.. (Л. Укр., II, 1951, 384); [Івась:] Той [фабрикант] живе бездільним життям (Ірчан, І, 1958, 105).
БЕЗДІЛЬНИЙ2 див. бездольний.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | бездільний | бездільна | бездільне | бездільні |
Родовий | бездільного | бездільної | бездільного | бездільних |
Давальний | бездільному | бездільній | бездільному | бездільним |
Знахідний | бездільний, бездільного | бездільну | бездільне | бездільні, бездільних |
Орудний | бездільним | бездільною | бездільним | бездільними |
Місцевий | на/у бездільному, бездільнім | на/у бездільній | на/у бездільному, бездільнім | на/у бездільних |