безжалісний
БЕЗЖАЛІСНИЙ, а, е. Який не має жалості, жалю; жорстокий. Вдався Денис безжалісним, лінивим, грубим і злодійкуватим.. Літом бив качок, зимою зайців (Тют., Вир, 1964, 240); Безжалісні дівчатка почали по кісточках розбирати нового учителя (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 372); * Образно. Слово, чому ти не твердая криця, Що серед бою так ясно іскриться? Чом ти не гострий, безжалісний меч, Той, що здійма вражі голови з плеч? (Л. Укр., І, 1951, 126); [Ярослав:] І кожен, хто порушить справу миру, - ..Того вразить безжалісна сокира (Коч., III, 1956, 62).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безжалісний | безжалісна | безжалісне | безжалісні |
Родовий | безжалісного | безжалісної | безжалісного | безжалісних |
Давальний | безжалісному | безжалісній | безжалісному | безжалісним |
Знахідний | безжалісний, безжалісного | безжалісну | безжалісне | безжалісні, безжалісних |
Орудний | безжалісним | безжалісною | безжалісним | безжалісними |
Місцевий | на/у безжалісному, безжаліснім | на/у безжалісній | на/у безжалісному, безжаліснім | на/у безжалісних |