безклопітний
БЕЗКЛОПІТНИЙ, а, е. Який нічим не клопочеться, якого ніщо не турбує; безтурботний. Безклопітна людина; // Не обтяжений клопотом, турботами. Безклопітному життю старого Чирика цієї весни настав кінець (Збан., Мор. чайка, 1959, 225); // Який виражає безтурботність. Ніжний чорний вус вирізняється на поголеному і безклопітному обличчі (Ле, Мої листи, 1945, 133).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безклопітний | безклопітна | безклопітне | безклопітні |
Родовий | безклопітного | безклопітної | безклопітного | безклопітних |
Давальний | безклопітному | безклопітній | безклопітному | безклопітним |
Знахідний | безклопітний, безклопітного | безклопітну | безклопітне | безклопітні, безклопітних |
Орудний | безклопітним | безклопітною | безклопітним | безклопітними |
Місцевий | на/у безклопітному, безклопітнім | на/у безклопітній | на/у безклопітному, безклопітнім | на/у безклопітних |