БЕЗСИЛО. Присл. до безсилий. Голова одхилилась набік, наче сама собою впала, так в'яло, безсило (Л. Укр., III, 1952, 708); Віктор безсило опустився на лаву (Руд., Вітер.., 1958, 152); В кутку в пічці залізній полум'я безсило б'ється (Головко, І, 1957, 179).