безсоння
БЕЗСОННЯ, я, с. 1. Довге перебування без сну; неспання. - Од безсоння звелась. П'яту ніч не спимо, не гасимо світла, пильнуєм, щоб не здрімати (Коцюб., II, 1955, 79); З туману почали виринати озброєні мокрі люди, з запаленими від безсоння очима, босі, погано вдягнені (Довж., Зач. Десна, 1957, 96).
2. Хвороблива відсутність сну. [Психіатр:] Головне, не треба читати на ніч. Тоді, сподіваюсь, і безсоння мине (Л. Укр., II, 1951, 66); Іонізоване повітря показане також неврастенікам, особам, що хворіють на безсоння, підвищену втому, головні болі (Наука.., 4, 1961, 50); Михайло в ті дні помітно змарнів, його напало безсоння (Кучер, Зол. руки, 1948, 52).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | безсоння | безсоння |
Родовий | безсоння | безсонь |
Давальний | безсонню | безсонням |
Знахідний | безсоння | безсоння |
Орудний | безсонням | безсоннями |
Місцевий | на/у безсонні | на/у безсоннях |
Кличний | безсоння | безсоння |