безцінний
БЕЗЦІННИЙ, а, е. 1. Якому не можна скласти ціпи; дуже цінний, дуже дорогий. Приносить він безцінний дар, і люди звуть його - Шахтар (Уп., Вірші.., 1957, 153); Тепер він бачив, що ця дівчина - безцінний самородок, її голос - чудовий дар природи (Донч., III, 1956, 105).
2. перен. Який має дуже велике значення для кого-небудь. Чистота душевна й фізична, властива їй, відчувалася на передньому краї, як безцінний подих вітчизни - родини, товаришів, друзів (Ю. Янов., II, 1954, 9); // Любий, коханий. [Шалімов:] Любуша! Рідна моя дівчинка! ..Рідна, безцінна, кохана (Коч., II, 1956, 52).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безцінний | безцінна | безцінне | безцінні |
Родовий | безцінного | безцінної | безцінного | безцінних |
Давальний | безцінному | безцінній | безцінному | безцінним |
Знахідний | безцінний, безцінного | безцінну | безцінне | безцінні, безцінних |
Орудний | безцінним | безцінною | безцінним | безцінними |
Місцевий | на/у безцінному, безціннім | на/у безцінній | на/у безцінному, безціннім | на/у безцінних |