бенефіс
БЕНЕФІС, у, ч. Вистава в дореволюційному театрі на користь одного з її учасників. Щепкін, родовий українець, хотів дати її [п'єсу І. П. Котляревського "Наталка Полтавка"] на свій бенефіс (Фр., XVI, 1955, 224); // У радянському театрі - урочиста вистава, що є творчим звітом актора з нагоди його ювілею.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бенефіс | бенефіси |
Родовий | бенефісу | бенефісів |
Давальний | бенефісові, бенефісу | бенефісам |
Знахідний | бенефіс | бенефіси |
Орудний | бенефісом | бенефісами |
Місцевий | на/у бенефісі | на/у бенефісах |
Кличний | бенефісе | бенефіси |