бецман
БЕЦМАН, а, ч., фам. Про велику, але неповоротку і ледачу людину; здоровило, вайло, ледащо. - Ми ось разом підемо, - сказала Христя, узявши його [хлопчика] на руки, і посунулася за стіл. - У-у, страмовище, отакий бецман на руках гніздиться! - сказала з серцем Горпина (Мирний, III, 1954, 324); Сей бецман дров не рубав, і води не носив, хати не топив (Номис, 1864, № 9266).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бецман | бецмани |
Родовий | бецмана | бецманів |
Давальний | бецманові, бецману | бецманам |
Знахідний | бецмана | бецманів |
Орудний | бецманом | бецманами |
Місцевий | на/у бецмані, бецманові | на/у бецманах |
Кличний | бецмане | бецмани |