бешкетництво
БЕШКЕТНИЦТВО, а, с. 1. Вчинки, поведінка бешкетника. Він притис долоні рук до грудей, як це робить дитина, коли хоче довести свою непричетність до виявленого бешкетництва (Смолич, І, 1958, 253); // Порушення дисципліни, пустування. Студенти сиділи тісним гуртком.. і на все реагували голосніше, ніж це було б потрібно, з якимсь школярським бешкетництвом (Смолич, Мир.., 1958, 223).
2. Нахил до бешкетування. Вони [підлітки] з бешкетництва його [невільника] камінням побивають (Тулуб, Людолови, І, 1957, 462).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бешкетництво | бешкетництва |
Родовий | бешкетництва | бешкетництв |
Давальний | бешкетництву | бешкетництвам |
Знахідний | бешкетництво | бешкетництва |
Орудний | бешкетництвом | бешкетництвами |
Місцевий | на/у бешкетництві | на/у бешкетництвах |
Кличний | бешкетництво | бешкетництва |