билина
БИЛИНА1, и, ж. Стебло трав'янистої рослини. Пустиня циганом чорніла: Де город був або село - І головня уже не тліла, І попіл вітром рознесло. Билини навіть не осталось (Шевч., II, 1953, 60); На високу билину видряпався вусатий коник з жовтим черевцем (Донч., III, 1956, 388); * У порівн. Кругом мене все чужі люди, чужий рід, чуже село. Я одна, як билина в полі (Н.-Лев., II, 1956, 327).
БИЛИНА2, и, ж. Російська народна епічна пісня про богатирів та їх подвиги. Гіперболічні образи дуже поширені в усній народній творчості, зокрема в російських билинах (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 80); В Олексі Поповичі українських дум ми пізнаємо риси Альоші Поповича російських билин (Рильський, III, 1956, 15).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | билина | билини |
Родовий | билини | билин |
Давальний | билині | билинам |
Знахідний | билину | билини |
Орудний | билиною | билинами |
Місцевий | на/у билині | на/у билинах |
Кличний | билино | билини |