билиця
БИЛИЦЯ, і, ж. Те, що було в дійсності; бувальщина. Не шкодить Такую річ і записать. Бо се не казка, а билиця; Або бувальщина, сказать (Шевч., II, 1953, 249); Казка була йому [Чіпці] не вигадкою, а билицею (Мирний, І, 1949, 142); Оповідач невтомний, дід Наум.. Розповідав билиці й небилиці (Рильський, Вибр., 1937, 32).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | билиця | билиці |
Родовий | билиці | билиць |
Давальний | билиці | билицям |
Знахідний | билицю | билиці |
Орудний | билицею | билицями |
Місцевий | на/у билиці | на/у билицях |
Кличний | билице | билиці |