бобиль
БОБИЛЬ, я, ч. 1. тіст. Бідний, безземельний селянин; бідар. Багато селян розділялось і перетворювалось в бобилів, тобто осіб, які, як правило, не мали орної землі і повинні були працювати в господарстві феодалів (Іст. СРСР, І, 1957, 112).
2. розм. Безпритульна, одинока людина. - Підсусідками будете, якщо ви одружені, а якщо ви парубки або бобилі - живіть собі у пахолках на здоровая (Тулуб, Людолови, II, 1957, 125).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бобиль | бобилі |
Родовий | бобиля | бобилів |
Давальний | бобилеві, бобилю | бобилям |
Знахідний | бобиля | бобилів |
Орудний | бобилем | бобилями |
Місцевий | на/у бобилі, бобилеві | на/у бобилях |
Кличний | бобилю | бобилі |