боліти
БОЛІТИ1, лить, недок. 1. у кого, рідше кому, розм., рідко кого, також без додатка. Давати відчуття фізичного болю (про яку-небудь частину тіла). Та болять ручки. Та болять ніжки, Та пшениченьку жнучи (Чуб., V, 1874, 270); Голова горить, і серденько кипить, і тіло болить (Вовчок, І, 1955, 353); - Чого ти, сину, став такий смутний? Чи в тебе що болить? (Н.-Лев., II, 1956, 314); В умілого бригадира руки не болять (Укр.. присл.., 1955, 359); Кого болять кості, той не думає в гості (Номис, 1864, № 11950); Дуже сумував і од того перший раз на Капрі боліла мені голова і груди (Коцюб., III, 1956, 334); Після бійки Семен лежав на соломі, і всі кості йому боліли (Л. Укр., III, 1952, 638); - А я кола хати такого мазання мала, що ще й досі болять мене, любко, руки й ноги (Коцюб., І, 1955, 51); // безос. Сухе тіло його ще дужче розгорялося; очі застилало заволокою; у висках - сіпало; у грудях - боліло-хрипіло (Мирний, І, 1954, 325); Він затискав зуби та кривився, щоб не стогнати, - так його боліло за кожним рухом десь під лопаткою (Коцюб., І, 1955, 359).
@ Аж шкура болить - про сильне відчуття голоду, великий апетит. - Вже од голоду аж шкура болить, - подумав Кайдаш (Н.-Лев., II, 1956, 268); - Їсти так захотілося - аж шкура болить, - казав він (Мирний, І, 1954, 333); Серце болить; Душа болить - про почуття великого жалю, туги, журби. Дітки плачуть, а в матері серце болить (Номис, 1864, № 9215); І серце жде чогось. Болить, болить, і плаче, і не спить. Мов негодована дитина (Шевч., II, 1953, 288).
2. кому, кого, перен. Завдавати страждання кому-небудь, мучити когось. Тяжко було б описати, як ті сльози боліли пані Шумінській (Кобр., Вибр., 1954, 16); Болить і йому кривда, що її чинить над посполитими шляхта (Панч, Гомон. Україна, 1954, 420); Промине, проплине. Наче лист по воді, Все, що в дні молоді Так боліло мене (Фр., XIII, 1954, 82); Але та зневага до найкращого її почуття боліла Раїсу (Коцюб., І, 1955, 329); // безос. [Руфін:] Ні, мене болить, що Римом зватись може така потвора... (Л. Укр., II, 1951, 507); О, Україно! Сонце волі! Від ран твоїх мене болить (Тич., II, 1957, 109).
БОЛІТИ2, ію, ієш, недок. Відчувати біль, переживати горе; страждати, мучитися. Кожен за себе думав, кожен за себе болів, мучився (Мирний, IV, 1955, 202); Даремно клопотав [суддя] свою голову, кидався і болів (Кобр., Вибр., 1954, 36); // за кого - що, розм. Хвилюватися, піклуватися за кого-, що-небудь; уболівати. Слово честі, Аміджан переконується, що цей мулла таки природно нервується, боліє за нього (Ле, Міжгір'я, 1953, 468); Він безумовно своя людина, що боліє за роботу завада (Собко, Любов, 1935, 41).
@ Боліти серцем (душею) - журитися, уболівати. Доки буду мучить душу І серцем боліти? (Шевч., І, 1951, 340); Вона думала про землю, за котру стільки боліла душею (Мирний, III, 1954, 52).
БОЛІТИ3, ію, ієш, недок., розм., рідко. Те саме, що хворіти. Вона не боліла, вона не страждала, а час від часу догоряла, мов свічечка (Кв.-Осн., II, 1956, 358); На другий рік по весіллю вмерла [Чайчиха]. Не дуже й боліла (Вовчок, І, 1955, 238); Солоха, правда, довго-довго кволіла, боліла, та таки вичуняла (Мирний, І, 1954, 53).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | болію | боліємо |
2 особа | болієш | болієте |
3 особа | боліє | болять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | болітиму | болітимемо |
2 особа | болітимеш | болітимете |
3 особа | болітиме | болітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | болів | боліли |
Жіночий рід | боліла | |
Середній рід | боліло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | боліймо | |
2 особа | болій | болійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | боліючи | |
Минулий час | болівши |