бородач
БОРОДАЧ, а, ч. 1. розм. Бородата людина. Чутно було: паяними голосами тоненько бородачі виводили "Лучинушку" (Мирний, II, 1954, 127); Янош і бородач засміялися хриплим іржавим сміхом (Рибак, Що сталося.., 1947, 160).
2. Великий хижіїй птах з пір'ям навколо шиї, схожим на бороду; живиться падлом.
4. (Andropogon). Багаторічна південна злакова рослина.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бородач | бородачі |
Родовий | бородача | бородачів |
Давальний | бородачеві, бородачу | бородачам |
Знахідний | бородача | бородачів |
Орудний | бородачем | бородачами |
Місцевий | на/у бородачі, бородачу, бородачеві | на/у бородачах |
Кличний | бородачу | бородачі |