боронити
БОРОНИТИ1, оню, ониш, недок. 1. перех. і без додатка. Обороняти, захищати кого-, що-небудь. - Мене од всіх ти боронив (Котл., І, 1952, 232); [Василь:] Закипіло тоді моє серце, запеклося: .. пішов боронити малосилих та неможних (Мирний, V, 1955, 107); Коли народ усім своїм життям Присягся діло праве боронити, Його ніяким не розбить громам І жодним океаном не залити! (Рильський, І, 1956, 231).
@ Борони (боронь) боже!; Нехай (хай) бог боронить! див. бог.
2. неперех. Не дозволяти, не давати робити що-небудь; забороняти. Собаки, ворони Гризуть шляхту, клюють очі; Ніхто не боронить (Шевч., І, 1951, 119); Засватав Павло Варку, пани не боронили, весілля одбулося (Вовчок, І, 1955, 167); Ніхто ніколи не боронив рибу ту ловити (Мирний, III, 1954, 308); [Лісовик:] Ось тута мають хижку будувати, - я й то не бороню, аби не брали сирого дерева (Л. Укр., III, 1952, 195); Рада б тобі ручку дати, Та боронить стара мати (Федьк., Буковина, 1950, 64); // чому, рідко. Перешкоджати, заважати. Вони [перші п'єси] краще задумані і краще виготовлені. А тепер - чи поспіх тому боронить, чи що друге.., тілько недостае того почування правди, що в перших бувало (Мирний, V, 1955, 385).
БОРОНИТИ2, оню, ониш, недок., перех., рідко. Те саме, що боронувати. Оре плугом, кіньми боронить (Чуб., V, 1874, 199).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бороню | боронимо |
2 особа | борониш | бороните |
3 особа | боронить | боронять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | боронитиму | боронитимемо |
2 особа | боронитимеш | боронитимете |
3 особа | боронитиме | боронитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | боронив | боронили |
Жіночий рід | боронила | |
Середній рід | боронило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | боронімо | |
2 особа | борони | бороніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | боронячи | |
Минулий час | боронивши |