брехнути
БРЕХНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до брехати. Попробував би [хто-небудь] що брехнути.. і вже з брехунів повік не вийдеш (Кв.-Осн., II, 1956, 354); Один був гріх [у Севастяна]: і не дихне. Як не брехне (Гл., Вибр., 1951, 78); Песик Ложка на ці Козакові слова схвально брехнув, облизався (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 410).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | брехну | брехнемо |
2 особа | брехнеш | брехнете |
3 особа | брехне | брехнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | брехнув | брехнули |
Жіночий рід | брехнула | |
Середній рід | брехнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | брехнімо | |
2 особа | брехни | брехніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | брехнувши |