брикати
БРИКАТИ, аю, аєш, недок. 1. неперех. Підкидати зад і задні ноги (про копитних тварин); вихати, хвицати. Ускочив [Осел] у село - всяк очі витріщає, А він брикає, хвіст задрав. Аж куряву підняв (Гл., Вибр., 1957, 186); А Хуанова кобила. Наче справді норовиста. Так брикає. Що здається. Скине геть кавалериста (Сам., І, 1958, 261).
2. неперех. Граючись, пустуючи, бігати й стрибати. На вінику по хаті брикають [діти] (Черемш., Тв., 1960, 298); Старого пастуха бере і сміх і гнів: Ну, сказано - малі! Усе б то їм брикати! (Рильський, І, 1956, 2).
3. неперех., перен., розм. Виявляти норовистість; капризувати. Пархоме, В щасті не брикай! В нудьзі притьмом не лізь до неба! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 82).
4. перех. Бити задніми ногами. Я музу кличу не такую: Веселу, гарну, молодую - Старих нехай брика Пегас (Котл., І, 1952, 234).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | брикаю | брикаємо |
2 особа | брикаєш | брикаєте |
3 особа | брикає | брикають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | брикатиму | брикатимемо |
2 особа | брикатимеш | брикатимете |
3 особа | брикатиме | брикатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | брикав | брикали |
Жіночий рід | брикала | |
Середній рід | брикало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | брикаймо | |
2 особа | брикай | брикайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | брикаючи | |
Минулий час | брикавши |