брила
БРИЛА, и, ж. Великий безформний шматок каменю, землі, глини, льоду і т. ін. Рве [вода] каміння з-під ніг, котить кам'яні брили з гори і дуже легко може перевернути віз (Фр., III, 1950, 7); Гурток людей котить покинуту Зетом брилу до вилому (Л. Укр., І, 1951, 455); Он під самим берегом розмокає у воді свіжа глиняна брила, що недавно відкололася від берега (Руд., Вітер.., 1958, 155).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | брила | брили |
Родовий | брили | брил |
Давальний | брилі | брилам |
Знахідний | брилу | брили |
Орудний | брилою | брилами |
Місцевий | на/у брилі | на/у брилах |
Кличний | брило | брили |
брил
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | брил | брили |
Родовий | брила | брилів |
Давальний | брилові, брилу | брилам |
Знахідний | брил | брили |
Орудний | брилом | брилами |
Місцевий | на/у брилі | на/у брилах |
Кличний | бриле | брили |
брити
БРИТИ, брию, бриєш, недок., перех. 1. Те саме, що голити. [Варпеховський:] В Томській опері один перукар.. брив тенорів і баритонів (Коч., II, 1956, 492).
2. перен., розм. Влучно, гостро ганити кого-небудь. На зборах добре брили Василя: "Ледачого, як він, не бачила земля!" (Год., Заяча математ., 1961, 20).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | брию | бриємо |
2 особа | бриєш | бриєте |
3 особа | бриє | бриють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бритиму | бритимемо |
2 особа | бритимеш | бритимете |
3 особа | бритиме | бритимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | брив | брили |
Жіночий рід | брила | |
Середній рід | брило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бриймо | |
2 особа | брий | брийте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | бриючи | |
Минулий час | бривши |