бродило
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бродило | бродила |
Родовий | бродила | бродил |
Давальний | бродилу | бродилам |
Знахідний | бродило | бродила |
Орудний | бродилом | бродилами |
Місцевий | на/у бродилі | на/у бродилах |
Кличний | бродило | бродила |
бродити
БРОДИТИ1, броджу, бродиш, недок. 1. Повільно ходити без певної мети й напрямку; блукати. Еней теж по лісу бродив... (Котл., І, 1952, 211); Хоробро в снігу бродили [половці], Але швидко заблудили (Фр., XIII, 1954, 375); По долині бродили коні на паші (Коцюб., І, 1955, 240); * Образно. Де ти бродиш, моя доле? Не докличусь я тебе! (Пісні та романси.., II, 1956, 13); // Поволі ходити по мілкій воді, болоту. Над берегом річки вона роззувалась, бродила по мілкій воді (Коцюб., II, 1955, 214); Серед блискучої водяної гладіні бродить, розгулюючи на мілкому, всяка озерна дрібнота: тонконогі куличата, бекаси (Гончар, Маша.., 1959, 38).
2. перен. Повільно рухатися, пересуватися. Бродить сірий і густий туман, Де Дніпро вливається у море (Дмит., Вірші.., 1949, 22); * Образно. Бродить осінь в садах пурпурових, дзвонить жовтим намистом беріз (Сос., Поезії, 1950, 152).
БРОДИТИ2, бродить, недок. Бути в стані, в процесі бродіння. В суліях бродили пахучі меди (Нех., Повість.., 1952, 9); * Образно. Всередині в нього росло щось, як тісто у діжці, бродило, немов опара (Коцюб., II, 1955, 204).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | броджу | бродимо |
2 особа | бродиш | бродите |
3 особа | бродить | бродять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бродитиму | бродитимемо |
2 особа | бродитимеш | бродитимете |
3 особа | бродитиме | бродитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | бродив | бродили |
Жіночий рід | бродила | |
Середній рід | бродило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бродімо | |
2 особа | броди | бродіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | бродячи | |
Минулий час | бродивши |