брюнет
БРЮНЕТ, рідко БРУНЕТ, а, ч. Темноволосий, чорноволосий чоловік; чорнявий. Один із них був високий, плечистий брюнет, літ, може, тридцяти п'яти (Фр., VIII, 1952, 321); Юля безсоромно розглядала його своїми млосними, ледь прищуленими очима. - Брюнет, жагучий брюнет (Тют., Вир, 1960, 212); Середній на зріст [Митро Хведорович]! Кремезненький! .. Ні шатен, ні блондин, ні брунет... (Вишня, І, 1956, 30).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | брюнет | брюнети |
Родовий | брюнета | брюнетів |
Давальний | брюнетові, брюнету | брюнетам |
Знахідний | брюнета | брюнетів |
Орудний | брюнетом | брюнетами |
Місцевий | на/у брюнеті, брюнетові | на/у брюнетах |
Кличний | брюнете | брюнети |