брязкітливий
БРЯЗКІТЛИВИЙ, а, е. Який бряжчить або супроводжується брязкотом. Всі шибки у вікнах кабінету.. з огидним брязкотом посипалися на лутки, і чути було, як брязкітливий осип битого скла побіг издовж усього фасаду (Смолич, V, 1959, 779); По якомусь особливому брязкітливому торохтінні Андрій здогадувався, що вози порожні (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 14).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | брязкітливий | брязкітлива | брязкітливе | брязкітливі |
Родовий | брязкітливого | брязкітливої | брязкітливого | брязкітливих |
Давальний | брязкітливому | брязкітливій | брязкітливому | брязкітливим |
Знахідний | брязкітливий, брязкітливого | брязкітливу | брязкітливе | брязкітливі, брязкітливих |
Орудний | брязкітливим | брязкітливою | брязкітливим | брязкітливими |
Місцевий | на/у брязкітливому, брязкітливім | на/у брязкітливій | на/у брязкітливому, брязкітливім | на/у брязкітливих |