бурлакувати
БУРЛАКУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. заст. Не мати постійної роботи і постійного місця проживання; бути бурлакою (у 1 знач.). Йому [Миколі] так огидло бурлакувать, так забажалось осістись і оселитись на одному місці (Н.-Лев., II, 1956, 240).
2. Бути одиноким, несімейним. - Ти б одружився, сину! ..Другі твоїх літ дітками любуються, а ти есе бурлакуєш! (Мирний, II, 1954, 230); Сам собі їсти варить, сорочки пере... бурлакує старий причуда (Вас., І, 1959, 140).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бурлакую | бурлакуємо |
2 особа | бурлакуєш | бурлакуєте |
3 особа | бурлакує | бурлакують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бурлакуватиму | бурлакуватимемо |
2 особа | бурлакуватимеш | бурлакуватимете |
3 особа | бурлакуватиме | бурлакуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | бурлакував | бурлакували |
Жіночий рід | бурлакувала | |
Середній рід | бурлакувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бурлакуймо | |
2 особа | бурлакуй | бурлакуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | бурлакуючи | |
Минулий час | бурлакувавши |