БУЦІМТО, розм. Те саме, що буцім. Кричав [Харон], буцімто навіжений, І кобенив народ хрещений. Як водиться в шинках у нас (Котл., І, 1952, 132); Їй [Катрі] здалося, буцімто її серце горить-палає (Мирний, IV, 1955, 288); - Відчепись-но, -буцімто сердиться дід Василь (Мик., II, 1957, 29).