біднота
БІДНОТА1, ноти, ж., збірн. Бідні, убогі, незаможні люди. З усіх сторін біднота безробітная Пливе, гуде, розмахує руками (Фр., XIII, 1954, 310); На полі одразу зчинився галас, Варчукова братія доводила своє, біднота своє (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 137); // Клас експлуатованих селян-бідняків за капіталізму. Вороги металися в паніці,.. вили, проклинали і вмирали від рук повсталої бідноти (Довж., Зач. Десна, 1957, 93).
БІДНОТА2, и, ж. Те саме, що бідність 1. Мотря під холод дві дошки спалила, бо не було чим у хаті прокурити... Біднота несказанна, злидні невилазні! (Мирний, II, 1954, 45); Вдома, у бідноті, у великій сім'ї, де не було місця зайвому ротові, жилось [Раїсі] невесело (Коцюб., І, 1955, 312).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | біднота | бідноти |
Родовий | бідноти | біднот |
Давальний | бідноті | біднотам |
Знахідний | бідноту | бідноти |
Орудний | біднотою | біднотами |
Місцевий | на/у бідноті | на/у біднотах |
Кличний | бідното | бідноти |