бідувати
БІДУВАТИ, ую, уєш, недок. Жити в бідності, нужді, тернітн злидні, нестатки. - І дивні ті люди: бідує, горює, гине з голоду, а нічого не радить собі, не запобігає лихові... (Коцюб., І, 1955, 110); - Збагатимо країну, і кожен її чесний трудівник-громадянин перестане бідувати (Ле, Міжгір'я, 1953, 117); // Жити в горі; горювати. П'є п'яниця неділю... П'є п'яниця другую, а я, бідна, бідую (Чуб., V, 1874, 585); Відколи Грициха вмерла, то він [Гриць] бідував. Не міг собі дати ради з дітьми без жінки (Стеф., І, 1949, 51); Професор Стожар бідував без дочки (Нех., Повість.., 1952, 46).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бідую | бідуємо |
2 особа | бідуєш | бідуєте |
3 особа | бідує | бідують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бідуватиму | бідуватимемо |
2 особа | бідуватимеш | бідуватимете |
3 особа | бідуватиме | бідуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | бідував | бідували |
Жіночий рід | бідувала | |
Середній рід | бідувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бідуймо | |
2 особа | бідуй | бідуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | бідуючи | |
Минулий час | бідувавши |