білоемігрант
БІЛОЕМІГРАНТ, а, ч. Людина, яка після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції емігрувала за кордон. Усі внутрішні вороги Радянської влади покладали великі надії на "переродження" радянської системи господарства в капіталістичну. Надії непманської буржуазії і куркульства всіляко підтримувала група білоемігрантів (Іст. УРСР, II, 1957, 236); - Як же ви з такими думками і поглядами опинилися білоемігрантом у Польщі..? - відверто дивувався Юрко (Козл., Ю. Крук, 1957, 493).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | білоемігрант | білоемігранти |
Родовий | білоемігранта | білоемігрантів |
Давальний | білоемігрантові, білоемігранту | білоемігрантам |
Знахідний | білоемігранта | білоемігрантів |
Орудний | білоемігрантом | білоемігрантами |
Місцевий | на/у білоемігранті, білоемігрантові | на/у білоемігрантах |
Кличний | білоемігранте | білоемігранти |