бірета
БІРЕТА, -и, ж. 1. церк. Традиційний головний убір священиків латинського обряду, що представляє собою чотирикутну шапку з трьома або чотирма гребенями вгорі, увінчаними помпоном посередині; священики носили бірету як поза богослужіннями, так і під час певних моментів літургії; наразі саме бірету одягають на голову кардиналам Папи Римські під час зведення в сан; раніше для цього використовувалася галеро; крім католицьких священиків, бірету можуть носити представники вищого духовенства англіканської церкви, а також бірету округлої форми й без гребенів носять представники вищого духовенства халдейської католицької церкви, отримуючи її від Папи Римського. 2. Академічний головний убір; у Західній Європі з часів Середньовіччя і дотепер бірета використовується в якості церемоніального головного убору в академічних колах деяких університетів; у цьому випадку вона звичайно буває чорного кольору з помпоном.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бірета | бірети |
Родовий | бірети | бірет |
Давальний | біреті | біретам |
Знахідний | бірету | бірети |
Орудний | біретою | біретами |
Місцевий | на/у біреті | на/у біретах |
Кличний | бірето | бірети |