в'їзний
В'ЇЗНИЙ (УЇЗНИЙ), а, е. Признач. для в'їзду куди-небудь. По обох боках в'їзної брами вискакували наперед дві низькі, широкі кругловежі, які з боків захищали доступ до замку (Он., Іду.., 1958, 431); Всім селом проводжали хлопців [до Радянської Армії] аж до околиці, до в'їзної арки... (Хлібороб Укр., 1, 1966, 18).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | в'їзний | в'їзна | в'їзне | в'їзні |
Родовий | в'їзного | в'їзної | в'їзного | в'їзних |
Давальний | в'їзному | в'їзній | в'їзному | в'їзним |
Знахідний | в'їзний, в'їзного | в'їзну | в'їзне | в'їзні, в'їзних |
Орудний | в'їзним | в'їзною | в'їзним | в'їзними |
Місцевий | на/у в'їзному, в'їзнім | на/у в'їзній | на/у в'їзному, в'їзнім | на/у в'їзних |