ваблячи
вабити
ВАБИТИ, блю, биш; мн. ваблять; недок. 1. перех. і перех. Манити кудись чимсь принадним, викликати жання до чого-небудь. Дверей не відімкнув я і гукнув: аремне вабиш, мій лукавий гостю!" (Л. Укр., IV, 54, 113); Вечір вабив на двір, на берег, де зелена трава верби (Ю. Янов., I, 1958, 130); Росяні перли, розсипі за ніч по травах і вітах ялин, займалися феєричними вогнями, горіли барвами веселки, вабили дівчину пісні (Д. Бедзик, Плем'я.., 1958, 56).
2. перех. і неперех. Притягати до себе. Викликати потяг. О, чарівнице-природо! Навіщо ти мене вабиш своїм чаром? (Мирний, IV, 1955, 316); Мінливе Чорне море вабить погляд (Рильський, І, 1956, 429); В ній бриніли й вабили сміливість, граціозність, жіноче кокетство (Дмит., Розлука, 1957, 10).
3. перех., мисл. Приманювати птахів та звірів вабиком або звуками, підробленими під їх голос. - Маєте знати, я також лісний, я також стрілець, але ваблю звірину.. в засідку (Фр., VIII, 1952, 186).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ваблю | вабимо |
2 особа | вабиш | вабите |
3 особа | вабить | ваблять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вабитиму | вабитимемо |
2 особа | вабитимеш | вабитимете |
3 особа | вабитиме | вабитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вабив | вабили |
Жіночий рід | вабила | |
Середній рід | вабило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вабмо | |
2 особа | ваб | вабте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ваблячи | |
Минулий час | вабивши |