важезний
ВАЖЕЗНИЙ, а, е, розм. Дуже важкий. Впрігшись у санчата, розшарівшись з морозу та напруги, тягне Вутанька вуличкою на гору важезні свої лантухи (Гончар, II, 1959, 151); Щодня робив [Максим] вправи з гантелями, все збільшуючи їх вагу, витискав важезні гирі (Коз., Блискавка, 1962, 77); [Годвінсон:] Хто двигає такі гріхи важезні на скутій нечестю своїй душі, тому нема ні прощі, чі рятупку (Л. Укр., III, 1952, 75).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | важезний | важезна | важезне | важезні |
Родовий | важезного | важезної | важезного | важезних |
Давальний | важезному | важезній | важезному | важезним |
Знахідний | важезний, важезного | важезну | важезне | важезні, важезних |
Орудний | важезним | важезною | важезним | важезними |
Місцевий | на/у важезному, важезнім | на/у важезній | на/у важезному, важезнім | на/у важезних |