важнющий
ВАЖНЮЩИЙ, а, е, розм. Дуже важний. Тимоха подався, притих; мати й взяла собі в голову, що Антосьо важнюща персона, коли й Тимоха проти його нічичирк (Свидн., Люборацькі, 1955, 193); -Дивіться, панове: сідло та вуздечка вся у золоті. Важнющий кінь: хоч самому гетьманові (Тулуб, Людолови, І, 1957, 408).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | важнющий | важнюща | важнюще | важнющі |
Родовий | важнющого | важнющої | важнющого | важнющих |
Давальний | важнющому | важнющій | важнющому | важнющим |
Знахідний | важнющий, важнющого | важнющу | важнюще | важнющі, важнющих |
Орудний | важнющим | важнющою | важнющим | важнющими |
Місцевий | на/у важнющому, важнющім | на/у важнющій | на/у важнющому, важнющім | на/у важнющих |