важніти
ВАЖНІТИ, ію, ієш, недок. 1. Ставати важким, збільшуватись у вазі. Я мрію так свій вік прожити, Щоб серце все віддать землі своїй, Щоб у плодах мої важніли віти (Стельмах, Жито.., 1954, 41); // безос. І спотайня.. шипіло зло: Коли б я був один, - лише б для мене ниви Гойдали колосом! Лише б мені цвіло І наливалося, і спіло, і важніло! (Рильський, Поеми, 1957, 27).
2. Від утоми, ослаблення робитися малорухливим. Тіло важніло, руки опускалися (Мирний, І, 1954, 285); "Де це він?" ..Довго, настирливо думав. А повіки важніли, спускались, спускались на очі. І враз - хряп! - упали й закрили (Головко, І, 1957, 128).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | важнію | важніємо |
2 особа | важнієш | важнієте |
3 особа | важніє | важніють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | важнітиму | важнітимемо |
2 особа | важнітимеш | важнітимете |
3 особа | важнітиме | важнітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | важнів | важніли |
Жіночий рід | важніла | |
Середній рід | важніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | важніймо | |
2 особа | важній | важнійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | важніючи | |
Минулий час | важнівши |